Ярмарка тщеславия

Десь близько третьої опівночі за стандартним часом, коли Сагара вже стонадцять разів встиг згадати добрим словом пана Іто з його розповідями про привидів, і вилаяти себе йолопом, дурнем, бевзем і не тільки, коли Кінсбі вже не дивився нікому в очі, Шеліпоф раптом сказав по своєму каналу:
- Трясця твоїй матері!
- Що таке? – стріпонувся Сагара, намагаючись локалізувати Шеліпофа на плані.
- Я вліз ногою у лайно.
- Це каналізація, – пхикнув Коннор. – Чого ти тут сподівався знайти? Галаретку в шоколаді?
- Шеліпоф, аніруш, - Сагара визначив місцезнахождення декуріона і побіг у тому напрямку. – Хлопці, всі до нього.
- Що таке? – здивувався сержант. – Ми тепер ще й ассенізатори?
- Ні, пуста довбешко! – відповів Шеліпоф. – Командер правий: тут все старе повсихало від спеки! Якщо воно свіже – а я вляпався у свіженьке – тут таки хтось лазить!
- Може, це полишив людожер? – Хаас, мабуть, вирішив бути скептиком.
- Може, але в такому разі в нього було дуже погано зі шлунком. Воно таки ріденьке, і, здається – з кривавими ниточками.
( Read more... )